нашильник —
наши́льник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
нашильник —
-а, ч. У дишельній упряжі з хомутом – широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нашильник —
НАШИ́ЛЬНИК, а, ч. У дишельній упряжі з хомутом – широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (А. Свидницький); Шлею вдягали на груди коня, а нашильник – на шию (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
нашильник —
НАШИ́ЛЬНИК, а, ч. У дишельній упряжі з хомутом — широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (Свидн., Люборацькі, 1955, 4); Нашильники роблять з ременя або ланцюга (Конярство, 1957, 182).
Словник української мови в 11 томах
нашильник —
Наши́льник, -ка м. Нашильникъ (въ дышловой упряжи).
Словник української мови Грінченка