нашильник
НАШИ́ЛЬНИК, а, ч. У дишельній упряжі з хомутом — широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла.
Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (Свидн., Люборацькі, 1955, 4);
Нашильники роблять з ременя або ланцюга (Конярство, 1957, 182).
Словник української мови (СУМ-11)