нашильник
НАШИ́ЛЬНИК, а, ч. У дишельній упряжі з хомутом — широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла.
Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (Свидн., Люборацькі, 1955, 4);
Нашильники роблять з ременя або ланцюга (Конярство, 1957, 182).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нашильник — наши́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нашильник — -а, ч. У дишельній упряжі з хомутом – широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нашильник — НАШИ́ЛЬНИК, а, ч. У дишельній упряжі з хомутом – широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (А. Свидницький); Шлею вдягали на груди коня, а нашильник – на шию (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- нашильник — Наши́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нашильник — Наши́льник, -ка м. Нашильникъ (въ дышловой упряжи). Словник української мови Грінченка