1. Словник української мови у 20 томах

нашильник

НАШИ́ЛЬНИК, а, ч.

У дишельній упряжі з хомутом – широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла.

Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (А. Свидницький);

Шлею вдягали на груди коня, а нашильник – на шию (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нашильник — наши́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нашильник — -а, ч. У дишельній упряжі з хомутом – широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нашильник — Наши́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. нашильник — НАШИ́ЛЬНИК, а, ч. У дишельній упряжі з хомутом — широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (Свидн., Люборацькі, 1955, 4); Нашильники роблять з ременя або ланцюга (Конярство, 1957, 182). Словник української мови в 11 томах
  5. нашильник — Наши́льник, -ка м. Нашильникъ (въ дышловой упряжи). Словник української мови Грінченка