нашильник
НАШИ́ЛЬНИК, а, ч.
У дишельній упряжі з хомутом – широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла.
Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (А. Свидницький);
Шлею вдягали на груди коня, а нашильник – на шию (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)