Небіж —
Не́біж іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
небіж —
Племінник, д. синовець, (син брата) братанич, (син сестри) сестринець; як зв. НЕБОЖЕ! хлопче! парубче! небораче!
Словник синонімів Караванського
небіж —
див. бідолаха; племінник
Словник синонімів Вусика
небіж —
[неб'іж] -божа, ор. -божеим, м. (на) -божеив'і/-божу, мн. неибоуж'і, неибоуж'іў і [неиб'іж] -божа, ор. -божеим, м. (на) -божеив'і/ -бож'і, мн. -боуж'і, -боуж'іў
Орфоепічний словник української мови
небіж —
небожа, ч. 1》 Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. 2》 пестл. Звертання до чоловіка, молодшого за віком. 3》 заст. Бідолаха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
небіж —
НЕ́БІ́Ж, не́бо́жа, ч. 1. Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Леся Українка); Як і першого разу, Сава Петрович зустрів небожа привітно (А. Головко). 2. пестл.
Словник української мови у 20 томах
небіж —
НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.
Словник синонімів української мови
небіж —
НЕ́БІ́Ж, не́бо́жа, ч. 1. Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
небіж —
Небіж, -божа м. 1) Племянникъ. 2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. 3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника.
Словник української мови Грінченка