невістка —
неві́стка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири неві́стки
Орфографічний словник української мови
невістка —
[неив’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, мн. -тки, -ток дв'і неив'істкие
Орфоепічний словник української мови
невістка —
-и, ж. 1》 Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). 2》 Те саме, що невістулька.
Великий тлумачний словник сучасної мови
невістка —
НЕВІ́СТКА, и, ж. 1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т.
Словник української мови у 20 томах
невістка —
- Хто винен? — Невістка! — Та її вдома нема. — Та он її плахта висить на жердці сама. Свекруха звинувачує невістку в усьому, що трапляється в хаті. Невістка з сином рада, а на мене зрада.
Приповідки або українсько-народня філософія
невістка —
РОМА́ШКА (трав'яниста рослина родини складноцвітих, з білими квітками, з жовтим осередком), РОМЕ́Н, НЕВІСТУ́ЛЬКИ, НЕВІ́СТКА, РОМА́Н рідко, РУМ'Я́НОК розм. Ромашки білі, ніжні, милі, Покрили поле, наче сніг (Г.
Словник синонімів української мови
невістка —
НЕВІ́СТКА, и, ж. 1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
невістка —
Невістка, -ки ж. 1) Невѣстка. 2) мн. раст. Chrysanthemum leucanthemum. Шух. І. 21. Вх. Зн. 41. ум. невістонька, невісточка.
Словник української мови Грінченка