невістка
НЕВІ́СТКА, и, ж.
1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер).
Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Шевч., II, 1963, 13);
Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку, бо дуже полюбив її (Стельмах, І, 1962, 647);
*У порівн. Берези самітні, заблукана верба, мов невістка в чужім краю серед людей чужих (Хотк., II, 1966, 304).
2. Те саме, що невісту́лька.
В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею — це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї вслід за блакитним рястом (Стельмах, Хліб.., 1959, 427).
Словник української мови (СУМ-11)