невістка
НЕВІ́СТКА, и, ж.
1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів.
Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила високу тополю (Т. Шевченко);
Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку, бо дуже полюбив її (М. Стельмах);
* У порівн. Берези самітні, заблукана верба, мов невістка в чужім краю серед людей чужих (Г. Хоткевич).
2. Те саме, що невісту́лька.
В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею – це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї вслід за блакитним рястом (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)