незадоволення —
незадово́лення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
незадоволення —
[неизадоволеин':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
незадоволення —
-я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
незадоволення —
НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (М.
Словник української мови у 20 томах
незадоволення —
НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття й стан незадоволеної людини), НЕВДОВО́ЛЕННЯ, НЕДОГО́ДА рідше; ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., ДОСА́ДА (незадоволення з гіркотою, розчаруванням унаслідок якоїсь невдачі); РОЗДРАТУВА́ННЯ (РОЗДРАТО́ВАННЯ), РОЗДРА́ЖНЕННЯ заст.
Словник синонімів української мови
незадоволення —
НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах