незадоволення

НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь.

Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (Коцюб., II, 1955, 372);

Улас із почуттям подиву, навіть незадоволення, що йому перебили поїздку додому, пішов до головного корпусу (Тют., Вир, 1964, 59).

Значення в інших словниках

1. незадоволення — незадово́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. незадоволення — [неизадоволеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. незадоволення — -я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незадоволення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (М.  Словник української мови у 20 томах
5. незадоволення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття й стан незадоволеної людини), НЕВДОВО́ЛЕННЯ, НЕДОГО́ДА рідше; ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., ДОСА́ДА (незадоволення з гіркотою, розчаруванням унаслідок якоїсь невдачі); РОЗДРАТУВА́ННЯ (РОЗДРАТО́ВАННЯ), РОЗДРА́ЖНЕННЯ заст.  Словник синонімів української мови
6. незадоволення — Незадово́лення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)