Значення в інших словниках
-
нехибний —
нехибний (20) —певний, неминучий, пор. пол. niechybny; [MО,VI]
Словник з творів Івана Франка
-
нехибний —
нехи́бний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
нехибний —
див. безпомилковий; правильний
Словник синонімів Вусика
-
нехибний —
-а, -е. 1》 Який не має помилок; правильний, безпомилковий. 2》 Непохитний, незламний, стійкий. 3》 розм. Якого не можна уникнути; неминучий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нехибний —
НЕХИ́БНИЙ, а, е. 1. Правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Леся Українка); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром – знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (І. Франко). 2. Непохитний, незламний, стійкий.
Словник української мови у 20 томах
-
нехибний —
нехи́бний неодмінний, обов'язковий (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
нехибний —
БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ...
Словник синонімів української мови
-
нехибний —
НЕХИ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має помилок; правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Л. Укр., III, 1952, 701); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром — знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (Фр., XI, 1952, 191).
Словник української мови в 11 томах
-
нехибний —
Нехибний, -а, -е 1) Безошибочный, безпорочный. Я ж за правду за нехибну буду Бога прославляти. 2) Неуклонный.
Словник української мови Грінченка