нехибний
НЕХИ́БНИЙ, а, е.
1. Правильний, безпомилковий.
Я в сих речах маю нехибний нюх (Леся Українка);
У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром – знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (І. Франко).
2. Непохитний, незламний, стійкий.
І справдилась твоя [І. Франка] нехибна віра, .. І твій народ, якому ти віддав Свій мозок, руки, працю, кров і серце, Засяяв у народів вольних колі (М. Рильський);
У пташок і поетів виробився нехибний звичай виспівувати весну в голосних піснях (В. Самійленко).
3. розм. Якого не можна уникнути; неминучий.
В тій хвилі вона не почувала нічого, крім вдячності за рятунок від нехибної смерті (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)