нехибний
НЕХИ́БНИЙ, а, е.
1. Правильний, безпомилковий.
Я в сих речах маю нехибний нюх (Леся Українка);
У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром – знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (І. Франко).
2. Непохитний, незламний, стійкий.
І справдилась твоя [І. Франка] нехибна віра, .. І твій народ, якому ти віддав Свій мозок, руки, працю, кров і серце, Засяяв у народів вольних колі (М. Рильський);
У пташок і поетів виробився нехибний звичай виспівувати весну в голосних піснях (В. Самійленко).
3. розм. Якого не можна уникнути; неминучий.
В тій хвилі вона не почувала нічого, крім вдячності за рятунок від нехибної смерті (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нехибний — нехибний (20) —певний, неминучий, пор. пол. niechybny; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
- нехибний — нехи́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- нехибний — див. безпомилковий; правильний Словник синонімів Вусика
- нехибний — -а, -е. 1》 Який не має помилок; правильний, безпомилковий. 2》 Непохитний, незламний, стійкий. 3》 розм. Якого не можна уникнути; неминучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нехибний — нехи́бний неодмінний, обов'язковий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- нехибний — БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ... Словник синонімів української мови
- нехибний — Нехи́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нехибний — НЕХИ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має помилок; правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Л. Укр., III, 1952, 701); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром — знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (Фр., XI, 1952, 191). Словник української мови в 11 томах
- нехибний — Нехибний, -а, -е 1) Безошибочный, безпорочный. Я ж за правду за нехибну буду Бога прославляти. 2) Неуклонный. Словник української мови Грінченка