1. Словник з творів Івана Франка

нехибний

нехибний (20) —певний, неминучий, пор. пол. niechybny; [MО,VI]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нехибний — нехи́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нехибний — див. безпомилковий; правильний Словник синонімів Вусика
  3. нехибний — -а, -е. 1》 Який не має помилок; правильний, безпомилковий. 2》 Непохитний, незламний, стійкий. 3》 розм. Якого не можна уникнути; неминучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нехибний — НЕХИ́БНИЙ, а, е. 1. Правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Леся Українка); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром – знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (І. Франко). 2. Непохитний, незламний, стійкий. Словник української мови у 20 томах
  5. нехибний — нехи́бний неодмінний, обов'язковий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. нехибний — БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ... Словник синонімів української мови
  7. нехибний — Нехи́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нехибний — НЕХИ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має помилок; правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Л. Укр., III, 1952, 701); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром — знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (Фр., XI, 1952, 191). Словник української мови в 11 томах
  9. нехибний — Нехибний, -а, -е 1) Безошибочный, безпорочный. Я ж за правду за нехибну буду Бога прославляти. 2) Неуклонный. Словник української мови Грінченка