1. Словник синонімів української мови

нехибний

БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ, БЕЗПОМИ́ЛЬНИЙ рідше (який не має в собі помилок і не викликає сумніву в своїй істинності). Розрахунок Пелехатого (вовка) був безпомилковий: тепер утекти людина не могла ні вперед, ні назад, до поселень було далеко в обидва боки (П. Загребельний); Історія колись розбере і розкаже непохибну правду, що Ви зробили на сьому новому полі і яку значну постать займали (Панас Мирний); Очі ж мої усе бачили добре — де ж провидливість моя непомильна? Де мій розум бистрий? (Марко Вовчок); Несхибний удар; І по умовних знаках суходолу Читав путі (вождя) його несхибний зір (М. Бажан); Непогрішима істина; Скажи... навчи... Ушима, оком, носом Я чую сотні образів і тем, — Чому ж ми безпомильних слів не носим Там, де лежить блокнот із олівцем? (М. Рильський). — Пор. 2. пра́вильний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нехибний — нехибний (20) —певний, неминучий, пор. пол. niechybny; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. нехибний — нехи́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. нехибний — див. безпомилковий; правильний Словник синонімів Вусика
  4. нехибний — -а, -е. 1》 Який не має помилок; правильний, безпомилковий. 2》 Непохитний, незламний, стійкий. 3》 розм. Якого не можна уникнути; неминучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нехибний — НЕХИ́БНИЙ, а, е. 1. Правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Леся Українка); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром – знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (І. Франко). 2. Непохитний, незламний, стійкий. Словник української мови у 20 томах
  6. нехибний — нехи́бний неодмінний, обов'язковий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. нехибний — Нехи́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нехибний — НЕХИ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має помилок; правильний, безпомилковий. Я в сих речах маю нехибний нюх (Л. Укр., III, 1952, 701); У окрайчику спальному рівчачок протертий шнуром — знак нехибний того місця, де внизу печери вхід (Фр., XI, 1952, 191). Словник української мови в 11 томах
  9. нехибний — Нехибний, -а, -е 1) Безошибочный, безпорочный. Я ж за правду за нехибну буду Бога прославляти. 2) Неуклонный. Словник української мови Грінченка