нявкання —
ня́вкання іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
нявкання —
-я, с., розм. Дія за знач. нявкати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нявкання —
НЯ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. ня́вкати і звуки, утворювані цією дією. Раптом чути жалісне котяче нявкання (І. Кочерга); Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (І. Муратов); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
нявкання —
НЯ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ня́вкати і звуки, утворювані цією дією. Раптом чути жалісне котяче нявкання (Коч., II, 1956, 34); Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (Мур., Жила..
Словник української мови в 11 томах
нявкання —
Ня́вкання, -ня с. Мяуканье.
Словник української мови Грінченка