нявкання
НЯ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ня́вкати і звуки, утворювані цією дією.
Раптом чути жалісне котяче нявкання (Коч., II, 1956, 34);
Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (Мур., Жила.. вдова, 1960, 187);
*Образно. — Нічого співати, Іно, бо не спів вийде, а так — котяче нявкання (Шовк., Починається юність, 1938, 258).
Словник української мови (СУМ-11)