нявкання
НЯ́ВКАННЯ, я, с.
Дія за знач. ня́вкати і звуки, утворювані цією дією.
Раптом чути жалісне котяче нявкання (І. Кочерга);
Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (І. Муратов);
* Образно. – Нічого співати, Іно, бо не спів вийде, а так – котяче нявкання (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)