обвинувачувати —
-ую, -уєш, недок., обвинуватити, -ачу, -атиш, док. 1》 у чому і без додатка, перех. Покладати вину на кого-небудь за щось; вважати винним, звинувачувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обвинувачувати —
ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док. 1. кого, що у чому і без дод. Покладати вину на кого-небудь за щось; уважати кого-небудь винним; звинувачувати.
Словник української мови у 20 томах
обвинувачувати —
ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно).
Словник синонімів української мови
обвинувачувати —
ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док. 1. у чому і без додатка, перех. Покладати вину на кого-небудь за щось; вважати винним, звинувачувати.
Словник української мови в 11 томах
обвинувачувати —
Обвинувачувати, -чую, -єш сов. в. обвинуватити, -чу, -тиш, гл. Обвинять, обвинить. Ном. № 13545. Нікого не обвинувачуйте криво. Єв. Л. III. 14. Назирали, чи сцілить у суботу, щоб обвинуватити його. Єв. Мр. III. 2.
Словник української мови Грінченка