обойко

Обо́йко, не відм.

Значення в інших словниках

1. обойко — обо́йко числівник кількісний  Орфографічний словник української мови
2. обойко — невідм., числ. кільк., збірн., діал. Двоє, обидва, обидві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обойко — ОБО́ЙКО, невідм., числ., збірн. Пестл. до обо́є. Ото було тими вечорами довгими осінніми.. заберу обойко до себе на коліна та почну на добрий розум навчати (Вовчок, І, 1955, 274); [Xарько:] Дякую вам за те, як ви обойко мене вихваляли (Кроп., V, 1959, 602).  Словник української мови в 11 томах
4. обойко — ОБО́ЙКО, невідм., числ., збірн. Пестл. до обо́є. Ото було тими вечорами довгими осінніми .. заберу обойко до себе на коліна та почну на добрий розум навчати (Марко Вовчок); [Харько:] Дякую вам за те, як ви обойко мене вихваляли (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
5. обойко — ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т.  Словник синонімів української мови
6. обойко — Обойко числ. ум. отъ обоє. Хлопець і дівчинка, обойко як з воску вилились у матір. ЗОЮР. II. 33.  Словник української мови Грінченка