обойко
ОБО́ЙКО, невідм., числ., збірн.
Пестл. до обо́є.
Ото було тими вечорами довгими осінніми .. заберу обойко до себе на коліна та почну на добрий розум навчати (Марко Вовчок);
[Харько:] Дякую вам за те, як ви обойко мене вихваляли (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)