обозник

ОБО́ЗНИК, а, ч.

розм. Вояк, який служить в обозі (у 2 знач.).

– Військо виїхало з села на облаву. Самі обозники залишилися (М. Стельмах);

І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. обозник — обо́зник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обозник — -а, ч. 1》 розм. Солдат, який служить в обозі (у 2 знач.). 2》 перен. Той, хто відстає, тягнеться позаду інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обозник — ОБО́ЗНИК, а, ч. 1. розм. Солдат, який служить в обозі (у 2 знач.). — Військо виїхало з села на облаву. Самі обозники залишилися (Стельмах, II, 1962, 182); І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає (Воскр.  Словник української мови в 11 томах