обозник
ОБО́ЗНИК, а, ч.
розм. Вояк, який служить в обозі (у 2 знач.).
– Військо виїхало з села на облаву. Самі обозники залишилися (М. Стельмах);
І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає (С. Воскрекасенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обозник — обо́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обозник — -а, ч. 1》 розм. Солдат, який служить в обозі (у 2 знач.). 2》 перен. Той, хто відстає, тягнеться позаду інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обозник — ОБО́ЗНИК, а, ч. 1. розм. Солдат, який служить в обозі (у 2 знач.). — Військо виїхало з села на облаву. Самі обозники залишилися (Стельмах, II, 1962, 182); І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає (Воскр. Словник української мови в 11 томах