1. Великий тлумачний словник сучасної мови

обозник

обо́зник

-а, ч.

1》 розм. Солдат, який служить в обозі (у 2 знач.).

2》 перен. Той, хто відстає, тягнеться позаду інших.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обозник — обо́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обозник — ОБО́ЗНИК, а, ч. 1. розм. Солдат, який служить в обозі (у 2 знач.). — Військо виїхало з села на облаву. Самі обозники залишилися (Стельмах, II, 1962, 182); І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає (Воскр. Словник української мови в 11 томах
  3. обозник — ОБО́ЗНИК, а, ч. розм. Вояк, який служить в обозі (у 2 знач.). – Військо виїхало з села на облаву. Самі обозники залишилися (М. Стельмах); І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає (С. Воскрекасенко). Словник української мови у 20 томах