1. Великий тлумачний словник сучасної мови

обозний

обо́зний

-а, -е, військ.

1》 Належний до обозу (у 2 знач.).

|| Який служить в обозі.

|| у знач. ім. обозний, -ного, ч. Той, хто служить в обозі.

2》 у знач. ім. обозний, -ного, ч. Виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих адміністративно-військових посад в Україні в 17-18 ст. Генеральний обозний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обозний — обо́зний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. обозний — [обознией] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обозний — ОБО́ЗНИЙ, а, е, військ. 1. Належний до обозу (у 2 знач.). Призвали мене у солдати, в кінний запас. Був я уже в літах, годував обозних коней (Горд., Цвіти.., 1951, 9); Крім цих 40 тис. Словник української мови в 11 томах
  4. обозний — ОБО́ЗНИЙ, а, е, військ. 1. Належний до обозу (у 2 знач.). Призвали мене у солдати, в кінний запас. Був я уже в літах, годував обозних коней (К. Гордієнко); Крім цих 40 тис. Словник української мови у 20 томах
  5. обозний — обозний (обозній) козацький старшинський ранг, у віданні обозного були обоз і артилерія, начальник обозу, начальник штабу Словник застарілих та маловживаних слів
  6. обозний — Обо́зний, -ного м. Въ старомъ козацкомъ войскѣ: высшій военный чиновникъ, завѣдывающій обозомъ и артиллеріей, начальникъ штаба. Забрали гетьмана Остряницю, обозного Сурлика. Стор. МПр. 161. Словник української мови Грінченка