обозний
ОБО́ЗНИЙ, а, е, військ.
1. Належний до обозу (у 2 знач.).
Призвали мене у солдати, в кінний запас. Був я уже в літах, годував обозних коней (Горд., Цвіти.., 1951, 9);
Крім цих 40 тис., в армії [польській] було кілька тисяч озброєних і здатних до бойових дій обозних слуг (Іст. УРСР, І, 1959, 231);
// Який служить в обозі.
— Готуйсь! — почулася команда обозного офіцера (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22);
// у знач. ім. обо́зний, ного, ч. Той, хто служить в обозі.
Чи міг думати тоді оцей Оленчук, трясучись непомітним обозним у відступаючім війську, що мине рік і стане він уже провідником для залізних регулярних частин..? (Гончар, II, 1959, 415).
2. у знач. ім. обо́зний, ного, ч. Виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст.
Генеральний обозний послався віддавати накази, і за півгодини на краю вузького шляху.. лаштувалась уже грізна батава (Стар., Облога.., 1961, 34);
Він посідав значну та високу посаду полкового обозного лейстрових козаків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 9).
Значення в інших словниках
- обозний — обо́зний прикметник Орфографічний словник української мови
- обозний — [обознией] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- обозний — -а, -е, військ. 1》 Належний до обозу (у 2 знач.). || Який служить в обозі. || у знач. ім. обозний, -ного, ч. Той, хто служить в обозі. 2》 у знач. ім. обозний, -ного, ч. Виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих адміністративно-військових посад в Україні в 17-18 ст. Генеральний обозний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обозний — ОБО́ЗНИЙ, а, е, військ. 1. Належний до обозу (у 2 знач.). Призвали мене у солдати, в кінний запас. Був я уже в літах, годував обозних коней (К. Гордієнко); Крім цих 40 тис. Словник української мови у 20 томах
- обозний — обозний (обозній) козацький старшинський ранг, у віданні обозного були обоз і артилерія, начальник обозу, начальник штабу Словник застарілих та маловживаних слів
- обозний — Обо́зний, -ного м. Въ старомъ козацкомъ войскѣ: высшій военный чиновникъ, завѣдывающій обозомъ и артиллеріей, начальникъ штаба. Забрали гетьмана Остряницю, обозного Сурлика. Стор. МПр. 161. Словник української мови Грінченка