1. Словник української мови у 20 томах

обозний

ОБО́ЗНИЙ, а, е, військ.

1. Належний до обозу (у 2 знач.).

Призвали мене у солдати, в кінний запас. Був я уже в літах, годував обозних коней (К. Гордієнко);

Крім цих 40 тис., в армії [польській] було кілька тисяч озброєних і здатних до бойових дій обозних слуг (з наук. літ.);

// Який служить в обозі.

– Готуйсь! – почулася команда обозного офіцера (Д. Бедзик);

// у знач. ім. обо́зний, ного, ч. Вояк, який служить в обозі.

Чи міг думати тоді оцей Оленчук, трясучись непомітним обозним у відступаючім війську, що мине рік і стане він уже провідником для залізних регулярних частин..? (О. Гончар).

2. у знач. ім. обо́зний, ного, ч. Виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих адміністративно-військових посад на Україні в XVII–XVIII ст.

Генеральний обозний послався віддавати накази, і за півгодини на краю вузького шляху .. лаштувалась уже грізна батава (М. Старицький);

Він посідав значну та високу посаду полкового обозного лейстрових козаків (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обозний — обо́зний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. обозний — [обознией] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обозний — -а, -е, військ. 1》 Належний до обозу (у 2 знач.). || Який служить в обозі. || у знач. ім. обозний, -ного, ч. Той, хто служить в обозі. 2》 у знач. ім. обозний, -ного, ч. Виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих адміністративно-військових посад в Україні в 17-18 ст. Генеральний обозний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обозний — ОБО́ЗНИЙ, а, е, військ. 1. Належний до обозу (у 2 знач.). Призвали мене у солдати, в кінний запас. Був я уже в літах, годував обозних коней (Горд., Цвіти.., 1951, 9); Крім цих 40 тис. Словник української мови в 11 томах
  5. обозний — обозний (обозній) козацький старшинський ранг, у віданні обозного були обоз і артилерія, начальник обозу, начальник штабу Словник застарілих та маловживаних слів
  6. обозний — Обо́зний, -ного м. Въ старомъ козацкомъ войскѣ: высшій военный чиновникъ, завѣдывающій обозомъ и артиллеріей, начальникъ штаба. Забрали гетьмана Остряницю, обозного Сурлика. Стор. МПр. 161. Словник української мови Грінченка