1. Словник української мови у 20 томах

обойко

ОБО́ЙКО, невідм., числ., збірн.

Пестл. до обо́є.

Ото було тими вечорами довгими осінніми .. заберу обойко до себе на коліна та почну на добрий розум навчати (Марко Вовчок);

[Харько:] Дякую вам за те, як ви обойко мене вихваляли (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обойко — обо́йко числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  2. обойко — невідм., числ. кільк., збірн., діал. Двоє, обидва, обидві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обойко — ОБО́ЙКО, невідм., числ., збірн. Пестл. до обо́є. Ото було тими вечорами довгими осінніми.. заберу обойко до себе на коліна та почну на добрий розум навчати (Вовчок, І, 1955, 274); [Xарько:] Дякую вам за те, як ви обойко мене вихваляли (Кроп., V, 1959, 602). Словник української мови в 11 томах
  4. обойко — ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т. Словник синонімів української мови
  5. обойко — Обо́йко, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обойко — Обойко числ. ум. отъ обоє. Хлопець і дівчинка, обойко як з воску вилились у матір. ЗОЮР. II. 33. Словник української мови Грінченка