обрій

О́брій, -рію, на о́брії; о́брії, -ріїв

Значення в інших словниках

1. обрій — о́брій іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обрій — (лінія) небокрай, крайнебо, сов. горизонт; (простір) видноколо, виднокруг, виднокрай, виднокіл, овид; (намет неба) небосхил, баня неба; П. (коло знань) кругозір, круговид, кругогляд; мн. ОБРІЇ, (успіхів) перспективи.  Словник синонімів Караванського
3. обрій — Виднокіл, видноколо, виднокрай, виднокруг, виноколо, горизонт, краєвид, крайвид, крайнебо, крайобрій, круговид, крутозлам, небогін, небокрай, небосхил, овид Фразеологічні синоніми: небесний пруг  Словник синонімів Вусика
4. обрій — -ю, ч. 1》 Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай. || Прилегла до землі частина небесного простору; небосхил. 2》 Простір, який постає перед очима на відкритій місцевості; видноколо. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обрій — О́БРІЙ, ю, ч. 1. Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай. Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Б. Грінченко); На далекому обрії засвітилося багаття – то пастухи розпалили вогнище (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. обрій — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет.  Словник синонімів української мови
7. обрій — О́БРІЙ, ю, ч. 1. Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай. Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Гр., II, 1963, 431); На далекому обрії засвітилося багаття — то пастухи розпалили вогнище (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
8. обрій — Обрій, -рію м. Горизонта.  Словник української мови Грінченка