обрій
о́брій
-ю, ч.
1》 Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай.
|| Прилегла до землі частина небесного простору; небосхил.
2》 Простір, який постає перед очима на відкритій місцевості; видноколо.
3》 перен. Коло знань, ідей, інтересів.
4》 перев. мн., перен. Коло, сфера дій, можливостей, перспектив.
Великий тлумачний словник сучасної української мови