Значення в інших словниках
-
обійми —
обі́йми множинний іменник
Орфографічний словник української мови
-
обійми —
(дія) обнімання; (ночі) П. о. шати; обіймища.
Словник синонімів Караванського
-
обійми —
[оуб’іймие] -м'іў
Орфоепічний словник української мови
-
обійми —
-ів, мн. Рух або положення рук, за якого обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Розкривати обійми.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обійми —
ОБІ́ЙМИ, ів, мн. Рух або положення рук, при якому обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Я тихо сиджу, мене люба, Кохана в обіймах держить (Леся Українка); Він [Іван] схопив дівчину в обійми, відірвав її від землі, притиснув до грудей (С.
Словник української мови у 20 томах
-
обійми —
з розкри́тими (розпросте́ртими, рідше відкри́тими і т. ін.) обі́ймами, зі сл. зустріча́ти, прийма́ти і т. ін. Дуже привітно, гостинно, з радістю. — Я цілком серйозно запитую: ви що, усіх тут із розкритими обіймами зустрічаєте й проводжаєте? (І.
Фразеологічний словник української мови
-
обійми —
ОБІ́ЙМИ, ів, мн. Рух або положення рук, при якому обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Я тихо сиджу, мене люба, Кохана в обіймах держить (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
обійми —
Обійми, -мів с. мн. Объятія. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитину. МВ. ІІ. 178.
Словник української мови Грінченка