обітниця —
обі́тниця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
обітниця —
див. ОБІЦЯНКА.
Словник синонімів Караванського
обітниця —
І заст. обіт 1. Урочиста обіцянка, зобов'язання зберігати любов, вірність та подружню чесність до смерті, яку взаємно дають заручені під час Вінчання; 2. Священнодія під час обряду вінчання, коли заручені дають цю обіцянку
Словник церковно-обрядової термінології
обітниця —
-і, ж. Урочиста обіцянка, зобов'язання, клятва. Обітниця мовчання. Обітниця безшлюбності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обітниця —
ОБІ́ТНИЦЯ, і, ж. Обіцянка, зобов'язання, перев. релігійного характеру; обіт. Але ж ви .. дали обітницю в монастирі (І. Нечуй-Левицький); [Долорес:] В монастирі з уставом найсуворішим я буду черницею.
Словник української мови у 20 томах
обітниця —
Запевнення, обіцянка
Словник застарілих та маловживаних слів
обітниця —
ОБІ́ТНИЦЯ, і, ж. Обіцянка, обіт. Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Л. Укр., І, 1951, 187); Ми їхали два тижні, і я дав обітницю не голитися аж поки не приїду (Собко, Запорука..
Словник української мови в 11 томах
обітниця —
Обітниця, -ці ж. Обѣщаніе, обѣтъ. К. Бай. 132. Давала вона сама собі обітницю до віку вічнього не розлучатися з чоловіком. Г. Барв. 141.
Словник української мови Грінченка