огірок —
огіро́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
огірок —
[ог'ірок] -рка, м. (на) -рку, мн. -рки, -рк'іў
Орфоепічний словник української мови
огірок —
-рка, ч. 1》 перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових зі сланким стеблом і невеликими довгастими плодами. Скажений огірок — те саме, що огірок-пирскач. 2》 Довгастий зелений плід цієї рослини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
огірок —
ОГІРО́К, рка́, ч. 1. перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і зеленими довгастими плодами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (І.
Словник української мови у 20 томах
огірок —
Однорічна трав'яниста рослина родини гарбузових, овочева культура, походить із Індії; плід — гарбуз зеленого або жовтого кольору, з шипами або без них з приємним смаком і специфічним запахом; в Україні вирощують...
Універсальний словник-енциклопедія
огірок —
ОГІРО́К, рка́, ч. 1. перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і невеликими довгастими плодами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах