огірок
ОГІРО́К, рка́, ч.
1. перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і зеленими довгастими плодами.
Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (І. Нечуй-Левицький);
Генріх під огірки відводив ліпший ґрунт і брав за них утридорога (С. Чорнобривець).
2. Плід цієї рослини.
Він обговорював з нею докладно, що нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли (М. Коцюбинський);
Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею .. Зеленіли пругкі ніжинські огірки, щойно вийняті з розсолу (І. Микитенко);
* У порівн. Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок (І. Котляревський).
(1) Як огіро́к – те саме, що Як огіро́чок (див. огіро́чок).
Щоб на ранок був мені як огірок! (із журн.).
△ (2) Скаже́ний огіро́к – однолітня шорсткувата рослина сімейства гарбузових.
Словник української мови (СУМ-20)