олень

О́лень, о́леня, -неві; о́лені, -нів

Значення в інших словниках

1. олень — о́лень іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. олень — -я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих із гілчастими рогами і коротким хвостом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. олень — О́ЛЕНЬ, я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих з гілчастими рогами і коротким хвостом. Вийшли з ліса [лісу] олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші (М.  Словник української мови у 20 томах
4. олень — (-я) ч.; крим.; зневажл. Наївна людина. БСРЖ, 397; СЖЗ, 75.  Словник жарґонної лексики української мови
5. олень — О́ЛЕНЬ, я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих з гілчастими рогами і коротким хвостом. Вийшли з ліса [лісу] олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. олень — Олень, -ня м. Олень. Олень переплив на берег. Рудч. Ск. II. 160. ум. оленець.  Словник української мови Грінченка