олень —
-я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих із гілчастими рогами і коротким хвостом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
олень —
О́ЛЕНЬ, я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих з гілчастими рогами і коротким хвостом. Вийшли з ліса [лісу] олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші (М.
Словник української мови у 20 томах
олень —
(-я) ч.; крим.; зневажл. Наївна людина. БСРЖ, 397; СЖЗ, 75.
Словник жарґонної лексики української мови
олень —
О́ЛЕНЬ, я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих з гілчастими рогами і коротким хвостом. Вийшли з ліса [лісу] олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
олень —
Олень, -ня м. Олень. Олень переплив на берег. Рудч. Ск. II. 160. ум. оленець.
Словник української мови Грінченка