олово —
о́лово іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
олово —
1. цина 2. це див. свинець
Словник чужослів Павло Штепа
олово —
-а, с. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, що його використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
олово —
О́ЛОВО, а, с. 1. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
олово —
Sn, хіміч. елемент з атомним числом 50; утворює алотропні форми: сіре о. має напівпровідникові властивості, біле о. сріблясто-білий пластичний метал густиною 7,30 г/см3; в звичайних умовах...
Універсальний словник-енциклопедія
олово —
О́ЛОВО (м'який легкий матеріал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.), О́ЛИВО, ЦИ́НА заст. Лучче око золота, ніж камінь олова (приказка); В тодішньому (польському) таборі певне було більше срібла, ніж олива в кулях (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови
олово —
О́ЛОВО, а, с. 1. М’який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.
Словник української мови в 11 томах