олово

О́ЛОВО, а, с.

1. М’який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.

Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І різний приправляли вар; Олію, дьоготь кип’ятили, Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (Котл., І, 1952, 215);

Олово йде на виготовлення жерсті, для лудіння металевих предметів, виготовлення припоїв, для виробництва різних сплавів (Ек. геогр. СРСР, 1957, 43).

2. заст. Свинець.

Ішли з Криму на Січ килими, сап’яни, тютюн.., зброя, олово, горіхи, мигдаль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400);

*У порівн. Голова хлопцеві була важка, наче налита оловом (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).

Значення в інших словниках

1. олово — о́лово іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. олово — 1. цина 2. це див. свинець  Словник чужослів Павло Штепа
3. олово — -а, с. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, що його використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. олово — О́ЛОВО, а, с. 1. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. олово — Sn, хіміч. елемент з атомним числом 50; утворює алотропні форми: сіре о. має напівпровідникові властивості, біле о. сріблясто-білий пластичний метал густиною 7,30 г/см3; в звичайних умовах...  Універсальний словник-енциклопедія
6. олово — О́ЛОВО (м'який легкий матеріал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.), О́ЛИВО, ЦИ́НА заст. Лучче око золота, ніж камінь олова (приказка); В тодішньому (польському) таборі певне було більше срібла, ніж олива в кулях (І. Нечуй-Левицький).  Словник синонімів української мови
7. олово — О́лово = о́ливо, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)