олово
О́ЛОВО, а, с.
1. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.
Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І різний приправляли вар; Олію, дьоготь кип'ятили, Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (І. Котляревський);
Олово йде на виготовлення жерсті, для лудіння металевих предметів, виготовлення припоїв, для виробництва різних сплавів (з навч. літ.).
2. заст. Свинець.
Ішли з Криму на Січ килими, сап'яни, тютюн.., зброя, олово, горіхи, мигдаль (З. Тулуб);
* У порівн. Голова хлопцеві була важка, наче налита оловом (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)