оповіщати —
оповіща́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
оповіщати —
Оповіща́ти. Сповіщати, казати. Її чоловік уходив до хати й оповіщав тучу надворі, вказуючи на страшну хмару, що насувала, та напоминав, щоб зганяти з поля худобу, дріб і все інше рухливе, щоб, не дай господи, туча не збила, шкоди не зробила...
Українська літературна мова на Буковині
оповіщати —
ПОВІДОМЛЯТИ, сповіщати, інформувати, доводити до відома, р. ознаймляти, ур. благовістити, з. повішати; (ким) проголошувати; п! ОГОЛОШУВАТИ!
Словник синонімів Караванського
оповіщати —
див. повідомляти
Словник синонімів Вусика
оповіщати —
-аю, -аєш, недок., оповістити, -іщу, -істиш, док., перех. 1》 Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти. || Подавати звістку про що-небудь. 2》 Публічно заявляти про що-небудь; оголошувати всім чи багатьом про щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оповіщати —
ОПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОВІСТИ́ТИ, і́щу, істи́ш, док. 1. кого про що і без прям. дод. Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти. Тихович саме тоді оповіщав примаря про знайдену філоксеру (М.
Словник української мови у 20 томах
оповіщати —
ОГОЛО́ШУВАТИ (доводити що-небудь до загального відома, письмово чи усно), ОПОВІЩА́ТИ, ОБНАРО́ДУВАТИ (перев. у пресі); ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ВИДАВА́ТИ зі сл. наказ, розпорядження і т. ін. (перев. офіційно); ОБ'ЯВЛЯ́ТИ рідше, АНОНСУВА́ТИ рідше, ОГЛАША́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
оповіщати —
ОПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОВІСТИ́ТИ, і́щу, істи́ш, док., перех. 1. Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти. Тихович саме тоді оповіщав примаря про знайдену філоксеру (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
оповіщати —
Оповіща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. оповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Грин. III. 274. Оповіщає ціну за роботу. Левиц. І. 106. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям.
Словник української мови Грінченка