оповіщати
Оповіща́ти. Сповіщати, казати. Її чоловік уходив до хати й оповіщав тучу надворі, вказуючи на страшну хмару, що насувала, та напоминав, щоб зганяти з поля худобу, дріб і все інше рухливе, щоб, не дай господи, туча не збила, шкоди не зробила, вона вибігала прожогом перед хату, оглядалася сюди-туди й, вертаючи, преспокійно говорила до нього: Може, й буде туча, треба згонити худобу (Коб., Вовчиха, 145)
// порівн. пол. ogłosić — сповістити, оголосити, повідомити; рос. оповестить — те саме.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.