ординарець —
ордина́рець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ординарець —
[ордиенареиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў
Орфоепічний словник української мови
ординарець —
-рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ординарець —
Післанець, підручник, див. кур'єр, фельд'єгер
Словник чужослів Павло Штепа
ординарець —
ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
ординарець —
ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов’язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Мирний, І, 1949, 230)...
Словник української мови в 11 томах