ординарець

ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч.

Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу.

Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Панас Мирний);

До полку з наказом поскакав ординарець (П. Панч);

– Я був ординарцем у генерала, який командував бригадою (В. Земляк).

Значення в інших словниках

1. ординарець — ордина́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ординарець — [ордиенареиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. ординарець — -рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ординарець — Післанець, підручник, див. кур'єр, фельд'єгер  Словник чужослів Павло Штепа
5. ординарець — Ордина́рець, -на́рця; -на́рці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ординарець — ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов’язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Мирний, І, 1949, 230)...  Словник української мови в 11 томах