ординарний
ОРДИНА́РНИЙ, а, е, книжн.
1. Який нічим не виділяється серед інших; звичайний, пересічний.
Обідали у Княжевичів .. Здається, що всіх уже десь бачив, знаєш, такі всі звичайні, ординарні (М. Коцюбинський);
Професія Баркова була досить ординарна – театральний художник-декоратор (В. Собко).
2. заст. Який займає вчену посаду, передбачену штатом; штатний.
Він, професор ординарний на кафедрі російської історії, найменше всього був схожий на героя (Грицько Григоренко);
Костомарову назначено .. жалування ординарного професора університету (М. Драгоманов).
Словник української мови (СУМ-20)