ординарний
ОРДИНА́РНИЙ, а, е, книжн.
1. Який нічим не виділяється серед інших; звичайний, рядовий.
Обідали у Княжевичів.. Здається, що всіх уже десь бачив, знаєш, такі всі звичайні, ординарні (Коцюб., III, 1956, 153);
Професія Баркова була досить ординарна — театральний художник-декоратор (Собко, Стадіон, 1954, 66).
2. заст. Який займає вчену посаду, передбачену штатом; штатний.
Він, професор ординарний на кафедрі російської історії, найменше всього був схожий на героя (Григ., Вибр., 1959, 401).
Словник української мови (СУМ-11)