острога —
остро́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
острога —
-и, ж. 1》 Металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою в разі потреби підганяють коня. 2》 Роговий загострений виріст на лапах у деяких птахів, перев. самців, що є засобом захисту або нападу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
острога —
1. остень 2. це див. шпора
Словник чужослів Павло Штепа
острога —
ОСТРО́ГА, и, ж. 1. Металева дужка з коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, за допомогою якої примушують коня бігти швидше. Шрам стиснув коня острогами (П. Куліш); Капітан Косачов дав острогами під боки коневі. Кінь стрілою плигнув уперед (Ю.
Словник української мови у 20 томах
острога —
Роговий загострений виріст на лапах у півнів; також металевий шип або зубчате, прикріплене до чобота вершника, кільце, що служить для збудження коня під час їзди; у середньовічній Європі о. були ознакою рицарського стану.
Універсальний словник-енциклопедія
острога —
ОСТРО́ГА, и, ж. 1. Металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою при потребі підганяють коня. Шрам стиснув коня острогами (П. Куліш, Вибр., 1969, 115); Капітан Косачов дав острогами під боки коневі.
Словник української мови в 11 томах
острога —
Остро́га, -ги ж. 1) Шпора. Гол. Од. 77. Звонять коні копитами, а вояки острогами. Гол. І. стиснути острогами. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. Лукаш. 110. 3) У пѣтуха: задній палець, шпора.
Словник української мови Грінченка