острог —
-у, ч. 1》 заст.В'язниця, тюрма. 2》 іст. У Київській Русі та в Морсковській державі до 17 ст. – огороджене частоколом місто, селище, яке було укріпленим пунктом. 3》 іст. Стіна на валу фортеці з закопаних впритул у землю і загострених угорі стовпів. Обгородитися острогом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
острог —
ОСТРО́Г, у, ч. 1. заст. В'язниця, тюрма. Та там уже його в кайданах Найшла, сердешная [мати], в тюрмі. Не допустили й подивитись, І мусила вона сидіть Коло острога [острогу] (Т.
Словник української мови у 20 томах
Острог —
М., райцентр Рівненської обл., на р. Горині при впадінні в неї Вілії (басейн Дніпра); 13 тис. мшк.; підприємства харчової, будівельних матеріалів, асфальтової, ґумової промисловості; музеї (в тому числі книги і книгодрукування...
Універсальний словник-енциклопедія
острог —
ОСТРО́Г, у, ч. 1. заст. В’язниця, тюрма. Та там уже його в кайданах Найшла, сердешная [мати], в тюрмі. Не допустили й подивитись, І мусила вона сидіть Коло острога [острогу] (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
острог —
Острог, -га м. 1) = остріг. 2) Острогъ, тюрьма. А в Київі острог та без вікон, без дверей. Чуб. V. 1026.
Словник української мови Грінченка