оцет —
о́цет іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
оцет —
[оцеит] оцту, м. (на) оцт'і, мн. оцтие, оцт'іў
Орфоепічний словник української мови
оцет —
оцту, ч. Рідина з різким запахом і кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оцет —
О́ЦЕТ, о́цту, ч. Рідина з різким кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
оцет —
Водяний розчин оцтової кислоти, як правило, 6- або 9%; використовується для виготовлення маринадів (у вел. кількостях шкідливий для здоров'я); о. одержують шляхом розведення оцтової кислоти водою або оцтової ферментації, напр.
Універсальний словник-енциклопедія
оцет —
О́ЦЕТ, о́цту, ч. Рідина з різким кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін. Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
оцет —
О́цет, о́цту м. Уксусъ. (Канев. у.). Несе щуку-рибу з оцтом. КС. 1882. V. 362. Насміхались воїни, подаючи йому оцет. Єв. Л. XXIII. 36. Піднести з оцтом фиги. Котл. Ен. III. 17.
Словник української мови Грінченка