оцет
О́ЦЕТ, о́цту, ч. Рідина з різким кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін.
Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Л. Укр., III, 1952, 635);
З відчиненого вікна.. війнуло легеньким запахом оцту (Досв., Вибр., 1959, 383).
Словник української мови (СУМ-11)